Стаття В. Одноралова в газеті "Ярмарок" від 21 квітня 2016 року (повна версія)
Кілька «НЕ» реформи технічного регулювання
Наразі ми переживаємо тяжкі часи реформ, і як завжди це бувало, перебіг реформ супроводжується безліччю чуток, пліток, заангажованих коментарів та відвертих перекручувань суті процесів. Як говориться в старовинному японському прислів’ї: «З кожного землетрусу потрібно отримати хоч якійсь зиск». Виявилося, що бажаючих нагріти руки, заробити політичний капітал, просто засвітитися в ЗМІ в процесі реформ виявилося так багато, що ці реформи перетворилися, подекуди, в нескінчений детективний серіал.
Не обійшла ця доля і реформу системи технічного регулювання в Україні, яка, насправді, стосується кожного тому, що всі ми є, перш за все, споживачами продукції, а по друге – ми, чи наші близькі, є працівниками підприємств, які цю продукцію виробляють. Наближення нашої системи технічного регулювання до європейської в процесі реформи, за великим рахунком, саме і передбачає підвищення ступеню захисту споживача та спрощення ведення бізнесу порядним підприємцям.
Під технічним регулюванням у сучасному сенсі ми розуміємо три основі його складові:
- Стандарти (національну систему стандартизації).
- Відповідність продукції (сертифікацію).
- Захист споживача (ринковий нагляд).
Окремим чином стоять вимірювання, які задіяні в усіх напрямках технічного регулювання та якими опікується національна метрологічна система України.
Для наближення існуючої системи технічного регулювання (яка несе в собі залишки радянської системи жорсткого державного адміністрування) до європейської, потрібно внести суттєві зміни у всі три складові технічного регулювання, а також до метрологічної системи України. Ці обов’язки уряду прописані в Угоді про асоціацію України з Євросоюзом та реалізуються в рамках програми галузевої підтримки реформ, що фінансується з європейських фондів та проходить під контролем групи європейських експертів. За цією програмою було розроблено та прийнято три нових закони України: «Про стандартизацію», «Про метрологію та метрологічну діяльність» та «Про технічні регламенти та оцінку відповідності». Для впровадження вимог нових Законів розроблено та приймається біля сотні підзаконних актів і, таким чином, напрямки реалізації вимог Угоди в галузі технічного регулювання стають дедалі яснішими.
Державне підприємство «Сумистандартметрологія» працює на теренах Сумської області більше 80 років. За ці роки багато води протекло Пслом, багато було всіляких реформ, перейменувань, змін напрямків розвитку. Але завжди наше підприємство було в гущині подій та тримало руку на пульсі змін. Ми завжди були і залишаємося, перш за все, помічниками та консультантами як для підприємств та установ регіону, так і для мешканців Сумщини і завжди готові надати допомогу у складних питаннях забезпечення виробництва та відповідності продукції. Ось і тепер виникла нагальна потреба «відділити зерна від полови» та донести до сумчан наше бачення суті реформ і спробувати розвіяти ті міфи та легенди, якими їх (реформи) наділяють усі, кому це вигідно.
Стандарти.
У цій галузі стійкими та шкідливими є три гасла.
- Перше – всі стандарти необов’язкові до виконання.
- Друге – технічні умови (ТУ) на продукцію та послуги не потрібні.
- Третє – взагалі всі стандарти скасовані.
Останнє гасло пов’язане із політичним рішенням щодо скасування в поточному році всіх стандартів СРСР (ГОСТів), що набули чинності до 1992 року. Начебто, це є умовою Угоди про асоціацію з ЄС. По-перше, ГОСТи до 1992 року складають біля половини всього фонду стандартів, які діють в Україні. Варто відмітити, що дуже багато спекуляцій відбувається і навколо самої Угоди. Обговорюємо ми її вже біля двох років, а її текст з’явився у вільному доступі лише нещодавно. Якщо уважно почитати текст Угоди, то там сформульована вимога скасування тільки тих стандартів СРСР, які суперечать відповідним європейським стандартам. Система стандартизації в СРСР була розвинена, в ній працювали всесвітньо відомі фахівці. Голова Держстандарту СРСР В.В.Бойцов на три роки (1977-1979) був обраний президентом міжнародної організації із стандартизації ISO. Відомі випадки коли міжнародні та європейські стандарти розроблялися на основі вже існуючих ГОСТів.
Національний орган із стандартизації України, при виданні наказів про скасування ГОСТів, на найбільш потрібні виробникам встановлює перехідні періоди у кілька років для того, щоб розробити національний аналог (або гармонізувати європейський) та не ставити виробника продукції за ГОСТами у безвихідне становище, особливо коли є замовники на цю продукцію. Тобто всі стандарти НЕ скасовані. Скасування всіх стандартів означатиме хаос та безладдя в країні, а також повну її ізоляцію від цивілізованого світу.
Щодо технічних умов. В процесі реформ було прийнято рішення щодо скасування обов’язкової державної реєстрації технічних умов. Самі по собі технічні умови НЕ скасовані. В європейських технічних регламентах мова йде саме про цей вид нормативних документів, в якому виробник встановлює вимоги до продукції, що виробляє. Тобто, у виробника є вибір, або випускати продукцію, що відповідає вимогам міжнародного стандарту, або розробити власні технічні умови на неї. Основна вимога лишається незмінною – продукція повинна бути безпечною для споживача.
Щодо необов’язковості стандартів. Новий закон України «Про стандартизацію» визначає стандарт, як нормативний документ, що є добровільним до застосування. Надання стандартам статусу добровільних НЕ означає їх необов’язковість. Якщо виробник задекларував (офіційно заявив), що його продукція відповідає вимогам стандарту - цей стандарт для нього стає обов’язковим і він особисто гарантує відповідність продукції вимогам стандарту. А відповідність стандарту гарантує споживачу безпечність та якість продукції.
Гасла щодо необов'язковості стандартів або їх скасування вигідні, насамперед, тим виробникам, які фальсифікують свою продукцію, використовують при її виробництві небезпечні матеріали і заборонені технології з метою одержання надприбутків.
Відповідність продукції (сертифікація).
Тут дуже живучим є гасло повної відміни сертифікації продукції. В процесі реформ скасовується обов’язкова сертифікація продукції в національній системі УкрСЕПРО. Це НЕ означає повну втрату контролю над нею. Відбувається перехід від старої системи контролю відповідності до європейської. Згідно нової системи продукція повинна відповідати обов'язковим вимогам європейських директив, в рамках яких прийняті відповідні технічні регламенти - нормативні документи на певні види продукції які, на відміну від стандартів, мають обов'язковий статус. За Угодою про асоціацію Україна має прийняти 42 європейських регламенти, з яких наразі прийнято більше половини. Для забезпечення процедур оцінки відповідності продукції відбувається процес акредитації та призначення відповідних органів з оцінки відповідності вимогам технічних регламентів. Цей процес має завершитись підписанням Україною угоди про оцінку відповідності та прийнятність продукції (АСАА), що забезпечить нашим виробникам визнання їх продукції в усьому світі і позбавить їх від витрат на сертифікацію за кордоном.
У зв'язку із тим, що забезпечення відповідності продукції вимогам технічних регламентів вимагатиме від виробників великих інвестицій і певного часу для модернізації виробництва, прийнято рішення залишити національну систему сертифікації продукції в статусі добровільної для внутрішнього ринку України. Тобто, сертифікація продукції НЕ відмінена, вона лише наближається до міжнародних правил. Гасло щодо відміни сертифікації вигідно, знову ж таки, тим виробникам, які випускають небезпечну для нашого здоров'я та життя продукцію.
Захист споживача (ринковий нагляд)
Тут жваво обговорюється політика мораторіїв на геть усі види державного нагляду. Мусується думка, що взагалі треба відмінити будь-який державний нагляд, оскільки він заважає бізнесу та несе в собі велику корупційну складову. Корупція взагалі не означає ліквідацію відповідних установ. Загальновідомо, що рівень корупції в Україні в судовій системі, в медицині дуже високий, але ж з цього не слідує, що треба закрити усі суди та лікарні. Це відкине країну у первісній стан.
В Європі державний нагляд існує. Але там він працює за принципом: "Одна продукція - один наглядовий орган". Складність ведення бізнесу в Україні пов'язана саме з тим, що порядний виробник не встигав попрощатися з одним перевіряючим, як у двері вже стукав інший. Автор за СРСР працював на заводі і кожного року завод відвідувало 36 контролюючих органів. Реформа системи державного нагляду в України розпочалася прийняттям у 2007 році Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності", де вже були започатковані європейські принципи наглядової діяльності, що враховують ступінь ризику від продукції та обмежують права контролюючих органів. В минулому році був створений і вже розпочинає свою діяльність єдиний наглядовий орган за продукцією, що надана на ринку. Він створений на базі трьох контролюючих органів: санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної і фітосанітарної служби та інспекції з питань захисту прав споживачів. Скорочено називається Держпродспоживслужба. На цей єдиний контролюючий орган і покладена задача ринкового нагляду за безпечністю, перш за все, продуктів харчування, а також деякі інші наглядові функції (в тому числі державний метрологічний нагляд). Наглядові дії мають проводитися у відповідності до Закону і саме на ринку продукції.
Державний нагляд НЕ відмінено. Він працюватиме і, за призначенням, повинен захищати споживача від появи на ринку небезпечної продукції. І має організувати свою роботу так, як нас вчать європейські експерти: підтримувати виробників, які випускають високоякісну продукцію і "давити" тих, хто заробляє на фальсифікаті, причиняючи шкоду нашому здоров'ю.
Вимірювання.
Варто відмітити, що навколо нового Закону "Про метрологію та метрологічну діяльність" в процесі реформи точилася сама запекла боротьба між гравцями ринку метрологічних послуг. Відомо, що саме в галузі метрології "крутяться" найбільші кошти системи технічного регулювання. Навколо цього Закону стикнулися інтереси виробників і імпортерів засобів вимірювальної техніки, наукових установ, що зберігають національні еталони, Національного агентства з акредитації та інших суб'єктів, що виробляють продукцію та надають послуги в цій розгалуженій та потужній сфері. Верховна Рада в процесі роботи над Законом розглядала шість його варіантів, один з них навіть був проголосований, а потім ветований Президентом. Варіант, який був кінець-кінцем підписаний, несе в собі глибокі сліди цієї боротьби і, подекуди, викликає подив навіть у самих європейських фахівців в галузі метрології. Тому не дивно, що за цих умов з'явилося декілька гасел, що відображають не європейський підхід до створення сучасної метрологічної системи, а суто комерційні інтереси певних гравців ринку метрологічних послуг.
Найшкідливішим гаслом є те, що начебто скасована обов'язкова повірка засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). І що відтепер в Україні буде проводитися лише добровільне калібрування. (Довідково: повірка та калібрування - технічно подібні процедури порівняння показів ЗВТ з еталонами. Відмінність полягає в тому, що повірка надає ЗВТ юридичний статус для використання в законодавчо регульованих сферах, а калібрування лише встановлює співвідношення показів ЗВТ та еталону).
В Європі повірка ЗВТ є обов'язковою. В європейських законах про метрологію, так само, як в нашому, визначені сфери законодавчо регульованої метрології такі, як охорона здоров'я, промислова безпека, екологія, торгівля тощо, в яких саме держава контролює правильність виконання вимірювань та ступінь довіри до отриманих результатів. В цьому можна впевнитися, відвідавши офіційний сайт європейської організації законодавчої метрології WELMEC. На цьому сайті детально описані національні метрологічні системи країн ЄС та викладений перелік категорій ЗВТ, для яких встановлена вимога обов'язкової повірки, яку виконують відповідні посадовці установ, уповноважених державою. В Україні спеціальною постановою Кабміну визначений перелік категорій ЗВТ, що підлягають обов'язковій повірці у відповідних сферах. Деякі категорії ЗВТ, що підлягають повірці, визначені у відомчих законодавчих актах. Повірка ЗВТ в Україні НЕ скасована.
Друге гасло - начебто всі лабораторії, що виконують випробування (вимірювання), повинні пройти акредитацію на відповідність міжнародному стандарту і, до того ж, виключно в Національному агентстві з акредитації (НААУ). Вартість цієї процедури складає від 40 до 100 тис. гривень із щорічним аудитом вартістю до 20 тис. гривень. Перелік критеріїв відповідності великий та складний. Ця теза з'явилася, як результат намагання переділити ринок метрологічних послуг на користь монополіста (НААУ) та суперечить міжнародній практиці. У США, наприклад, існують декілька систем підтвердження компетентності лабораторій, серед яких є міжнародна та національна. У виробника, принаймні, є вибір відповідно до його сфери діяльності, ринків збуту продукції та рівня складності вимог. В Україні такого вибору не стало, національні правила атестації лабораторій скасовані в процесі реформи. Але метрологічні служби відомств, регіональні центри, в тому числі і ДП "Сумистандартметрологія", розробили та впровадили спрощені добровільні процедури підтвердження компетентності лабораторій для національного користування. Також варто зауважити, що в Закон "Про метрологію та метрологічну діяльність" вдалося внести статтю щодо уповноваження на певні вимірювання згідно вимог, викладених в інших законах України. Для реалізації цієї можливості відомства готують відповідну законодавчу базу.
Монополії на забезпечення довіри до результатів вимірювання в України НЕ повинно бути. При монополії завжди виникає сумнів. У виробника має бути вибір - головна теза європейської політики.
Об'єктивну інформацію про безпечність і якість продукції та послуг дає саме метрологія, вимірювання. Виробникам, які не зацікавлені у виробництві безпечної та якісної продукції, у наданні якісних послуг, достовірні вимірювання не потрібні. Навпаки, вони будуть всіляко намагатися приховати об'єктивну інформацію стосовно цих показників. Наприклад, Сумська нафтобаза колись мала у своєму складі лабораторію для вимірювання показників якості автомобільного палива. Нові власники закрили цю лабораторію, вона їм не потрібна, заважає робити бізнес. Інший приклад: Сумський центр екстреної медичної допомоги в минулому році повністю проігнорував обов’язкову повірку таких життєво важливих приладів, як кардіографи та дефібрилятори. І яким чином фахівці цієї поважної установи витягають з того світу пацієнтів у критичному стані - знає лише Всевишній. Взагалі, як можна довіряти показам медичних приладів і ставити за результатами вимірювань точний діагноз, якщо їх характеристики не підтверджені періодичною повіркою?
ДП "Сумистандартметрологія" є давнім та надійним партнером підприємців Сумщини, які намагаються, незважаючи на економічні та політичні негаразди, випускати якісну продукцію та надавати якісні послуги. Наше підприємство уповноважене на повірку та атестоване на калібрування засобів вимірювальної техніки, у центрі функціонує орган з оцінки відповідності продукції, послуг та систем управління як в національній системі, так і відповідно до вимог технічних регламентів. Маємо акредитовану згідно вимог міжнародного стандарту випробувальну лабораторію, надаємо послуги з ремонту та продажу засобів вимірювальної техніки. Проводиться конкурс якості "100 кращих товарів Сумщини".
Підприємство щорічно вкладає великі кошти в оновлення та розвиток еталонної бази, випробувального обладнання. На підприємстві утримується та постійно оновлюється фонд нормативних документів (стандартів), виконуються науково-технічні роботи в галузі розробки нормативних документів, нових зразків еталонів та обладнання. Науковцями нашого центру розроблені стандарти регіональної системи забезпечення єдності вимірювань, які дозволяють замовнику мати право вибору надавача сучасних послуг з атестації лабораторій та обладнання, оцінки відповідності ЗВТ та стану вимірювань, а також суттєво заощадити на цьому кошти.
Наше підприємство має статус визнаної незалежної організації в регіоні і може, у якості третьої незалежної сторони, об’єктивно оцінити рівень продукції та послуг і допомогти підприємцям регіону вивести свою продукцію на належний рівень.
Підсумовуючи вищевикладене, коротко позначимо основні відмінності нової системи технічного регулювання та метрології:
1. Держава відтепер контролюватиме не якість, а безпечність продукції. На ринку може бути присутня продукція різної якості. Головне, щоб вона була безпечною для споживача.
2. Відповідальність за невідповідність продукції встановленим вимогам тепер нестиме не держава, а той, хто реалізує продукцію (продавець або виробник). Разом з ними цю відповідальність буде нести і орган з оцінки відповідності продукції, який провів випробування та видав сертифікат відповідності.
3. Держава контролюватиме відповідність продукції не у виробника, а на ринку. До виробника державні контролюючи органи звернуться лише у випадку, коли в процесі ринкового нагляду буде встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам саме з вини виробника і ця продукція має бути відкликана з ринку.
4. Обов’язковими для виробника є ті стандарти (або технічні умови), стосовно яких він задекларував відповідність своєї продукції.
5. Технічні регламенти є обов'язковими до виконання. Якщо продукція підпадає під дію технічного регламенту, виробник зобов'язаний забезпечити її відповідність вимогам регламенту і ринковий нагляд повинен слідкувати за цим.
6. Обов'язковій повірці підлягають лише ті категорії засобів вимірювальної техніки, які держава визначила на законодавчому рівні.
7. Виробник має право вибору надавача послуг в галузі технічного регулювання та метрології.
Наприкінці хотілося б звернути увагу шановних читачів на те, що, знову ж таки за великим рахунком, справжня, вдумлива та зважена реформа системи технічного регулювання і метрології нам конче потрібна не скільки для виконання вимог Угоди про асоціацію а, насамперед, для інтеграції України у світове співтовариство, для опанування нами сучасних правил співіснування розвинених країн. Система технічного регулювання та метрології, побудована в Євросоюзі, є взірцем, прикладом для повторення і її елементи прагнуть запровадити уряди країн всього світу, незалежно від членства в ЄС та намагання його здобути.
В.Одноралов
ДП «Сумистандартметрологія»