Інтерв’ю газеті “СУМЩИНА» заступника генерального директора ДП «Сумистандартметрологія» Олександра ШОВКУНА

ГМО

Поженешся за надприбутками – опинишся біля розбитого корита?

Фахівці застерігають: нові технології в аграрному секторі слід застосовувати обережно, щоб не завдати непоправної шкоди грунтам і не позбавити українське село майбутнього взагалі

Вирощування та виготовленняпродуктів з вмістом ГМО в Україні заборонено, однак на полицях українських крамниць можна запросто знайти безліч продуктів з їх вмістом. І вирощують сировину для таких продуктів тут же, на полях нашого краю. При цьому аграрії навіть не звертаються до установ сертифікації, щоб отримати висновок про відсутність ГМО у сировині і продуктах. Навіщо? Адже законодавство цього не вимагає. А наслідки… Ті, хто живуть одним днем, про майбутнє не замислюються. До чого призводять юридичні «дірки», якими користуються аграрні холдинги, читачам «Сумщини» розповів заступник генерального директора ДП «Сумистандартметрологія» Олександр ШОВКУН. Отже, далі – слово фахівцеві.

Сумщина – серед лідерів по якості грунту

За результатами досліджень, які у 2007 році проводила Економічна комісія ООН, Сумщина є однією з шести областей України, де рівень екологічного навантаження вважається задовільним. Наші грунти – на диво родючі, а вплив шкідливих речовин на вирощені рослини є набагато меншим, ніж в інших регіонах України. Здавалося б, ось воно, щастя, – під ногами: бери та працюй, вирощуй врожаї, отримуй прибутки, створюй робочі місця, плати гідну зарплату і податки, залучай інвестиції, розвивай сільські території і, найголовніше – постачай вітчизняним та закордонним споживачам якісні натуральні продукти. А що насправді? Потужні транснаціональні холдинги, дійсно, прийшли у нашу область і розгорнули бурхливу діяльність. Однак, замість користі від цього ми отримуємо знищення родючих грунтів вирощуванням генно – модифікованих культур.

А що таке взагалі «ГМО»?

У генетично модифікованих організмів ДНК змінено неможливим у природі способом – за допомогою маніпуляцій генної інженерії. ГМО можуть містити фрагменти ДНК з будь-яких інших живих організмів (рослин, бактерій, комах, риб, тварин і навіть людини). Отримання ГМО пов’язано із «вбудовуванням» чужого гена в ДНК інших рослин з метою зміни їх властивостей або параметрів. В результаті такої модифікації відбувається штучне впровадження нових генів в геном організму, тобто в той недоторканий божественний апарат, від якого залежить будова і розвиток самого організму, і наступних його поколінь.

Методи впровадження чужорідних генів є вкрай небезпечними і недосконалими. Вони не враховують той факт, що основна частина генетичної інформації, що міститься в ДНК, має голографічну природу. Небезпека таких генетичних втручань полягає в тому, що сам процес передачі чужорідних генів заснований на використанні вірусів і плазмід (бактерій), здатних проникнути в клітинний геном або в клітину організму, а потім використовувати клітинні ресурси для створення безлічі власних копій.

Після впровадження цих бактерій, плазміди (кільцеві ДНК бактерій зі вставкою впроваджуваного гена) в клітину рослини, вони продовжують жити своїм життям. Зокрема, можуть передавати генетичні вставки як іншим рослинам (через пилок), так і комахам, тваринам і людям, які з’їли трансгенні рослини.

Найчастіше метою генетичної модифікації є одержання суперстійкості сільськогосподарських ГМ рослин до величезних кількостей пестицидів і отрутохімікатів виробництва тих самих корпорацій, що і продають трансгенне насіння. Всі ці отрути накопичуються в ГМ рослинах і потім передаються людині.

Генетично модифіковані організми з’явилися в США наприкінці 80-х років двадцятого століття. Створенням перших трансгенних рослин за допомогою генної інженерії стала займатися військова корпорація «Монсанто», яка спеціалізувалася з виробництва хімічної зброї. Хімічна та біологічна зброя цієї компанії активно застосовувалася під час війни у В’єтнамі і стала причиною загибелі сотень тисяч людей, вона призвела до появи генетичних каліцтв у десятків тисяч в’єтнамців, народжених після війни. І після таких злочинів саме ця корпорація, використовуючи свої військові напрацювання, в 1994 році розпочала масове виробництво модифікованих продуктів. Звісно, метою розробки ГМО тепер було не масове вбивство людей, а створення таких характеристик, як стійкість до шкідників, морозостійкість, врожайність, котрі б знижували вартість виробництва і вели до отримання надприбутків. Але… Пам’ятаєте радянський анекдот про конверсію? Як не перебудовували виробництво, все одно на виході отримували автомат Калашникова. Є підстави вважати, що в результаті експериментів з ДНК модифіковані продукти перетворилися на генетичну зброю. Так, на сьогодні вже існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, пшениця, в яку вживили ген скорпіона, помідори з геном морської камбали, соя та полуниця з генами бактерій.

Споживання в їжу ГМО є небезпечним, це довели десятки науковців з багатьох країн світу. Виробники ГМО-продукції просувають її на світові ринки агресивно і масштабно. Але її споживання веде до безпліддя, вибуху онкологічних та ракових захворювань, генетичних каліцтв, алергічних реакцій, збільшення рівня смертності людей, тощо.

До речі, генна інженерія нещодавно занесена Ватиканом до переліку смертних гріхів. І хоча ніхто не заперечує, що це – одне з найбільших наукових відкриттів сучасності, яке порівнюють з винайденням атомної енергії. Але ж ейфорія від оволодіння «мирним атомом» обернулася Чорнобилем і Фукусімою…

Як ГМО, через безконтрольність, впливає на екологію і демографію?

Лобістами просування генетично модифікованих організмів в Україні є в першу чергу транснаціональні корпорації. Головні цілі масштабного поширення ГМО були пов’язані не тільки з отриманням надприбутку, а ще й із захопленням продовольчих ринків цілих країн і скороченням населення, оскільки вживання ГМ продуктів призводить до низки хвороб, які передають через покоління. Відсутність адекватного контролю дозволила корпораціям поширити ГМ-культури і ГМ-продукти по багатьом країнам, що призвело до масових захворювань, безпліддя і загибелі людей, зникнення величезної кількості різних видів комах, тварин і рослин.

Постачальники ГМО-сировини і український бізнес існують у вельми взаємовигідному альянсі: перші розширюють ринок збуту своєї продукції, а другі заощаджують на сировині та інших витратах. Наприклад, модифікована соя може коштувати в два-п’ять разів дешевше натуральної, а використання ГМ-сировини в ковбасній продукції знижує її собівартість на 25%.

Але, не дивлячись на істотну економію за рахунок використання ГМ-сировини, продукція з ГМО в Україні не коштує дешевше, ніж натуральні аналоги, хоча у всьому світі цінова різниця між цими принципово різними видами продуктів є завжди.

За даними «Укрметртестстандарту» біля третини всіх продуктів харчування, які реалізуються в Україні, містять генетично-модифіковані організми. Про ГМО в продуктах може свідчити наявність сої (іноді вона зазначається, як «рослинний білок»), рапсового масла, кукурудзи, крохмалю. Також з використанням трансгенних технологій виробляються Е-добавки.

Нормами закону України «Про державну систему біобезпеки» при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів забороняється промислове виробництво та введення в обіг ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації.

Станом на 23 квітня 2016 року в Україні не зареєстровано жодного (!) генетично модифікованого сорту рослин, і в Мінагрополітики звернення суб’єктів господарювання з питань можливої реєстрації ГМО сортів сільськогосподарських культур відсутні.

Відтак, вирощування генетично модифікованих культур може бути дозволено після проходження державної реєстрації. Основою для державної реєстрації є забезпечення процедури державної апробації (випробування). Виходить колізія, коли де-юре в Україні немає продуктів з ГМО, а де-факто – модифіковані рослини, які потім стануть сировиною, спокійно вирощують на наших полях.

Водночас акредитованою випробувальною лабораторією ДП «Сумистандартметрологія» проведено випробування із визначення вмісту ГМО в зернопродуктах урожаю 2015року, приблизно 800 тонн. У перевірених 94 зразках сої, вміст ГМО виявлено у 16-ти, що складає 17%. При цьому у 15 зразках виявлено вміст ГМО понад норми у 0,9%.

За підсумками 2015 року кількість перевірок в на вміст ГМО насіннєвого матеріалу зменшилась в 2 рази в порівнянні з 2014 роком. Зокрема було досліджено протруєних зразків: сої – 106 т, ріпаку – 158 т, кукурудзи – 551 т.

Станом на березень 2016 року, при проведенні весняно-польових робіт, сільсько-господарські товаровиробники не проводили випробування насіннєвого матеріалу зернових та зернобобових на вміст ГМО. А це – пряма загроза для безпеки населення та екології не тільки нашого регіону, а і в цілому в Україні

12 червня 2014 року Рада ЄС з питань навколишнього середовища ухвалила рішення надати державам – членам ЄС право обмежувати або забороняти вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських культур, що були дозволені чи проходять дозвільні процедури на рівні ЄС. Тепер країна ЄС може ввести таке обмеження чи заборону не тільки із-за сумнівів в екологічності і безпеці продукції, але і на підставі тільки соціально-економічних, політичних і культурних причин. Виходить, що в Україні транснаціональні компанії, з метою отримання надприбутків просто знищують чорнозем вирощуванням модифікованих культур через не врегулювання цього питання на державному рівні. А якщо просто без діяти – наслідки можуть бути катастрофічні.

Які наслідки для кожного з нас?

В першу чергу від вирощування таких рослин страждає земля і люди. Опилення рослин з ГМО поширюється в радіусі до 4 км на всі культури, які знаходяться поряд. А усі ГМ-культури є безплідними (у першому або другому поколінні) і не дають життєздатного насіння.

Тому фермери і цілі країни потрапляють у залежність від корпорацій, і кожен рік змушені закуповувати в них трансгенне насіння. А ген безпліддя, переданий плазмідами іншим рослинам, комахам, потаємних бактерій і тварин веде до їх вимирання і перетворює родючу землю в мертву пустелю, де крім ГМО нічого більше не росте, а отрутохімікати, якими обприскують ці поля, отруюють ґрунт і роблять її непридатною для традиційного землеробства на багато десятиліть. Також потрібно враховувати, що поля, засіяні ГМ культурами, через пилок рознесений вітром на великі території, переопилюють посіви натуральних сільськогосподарських культур і роблять їх теж генномодифікованими

Крім того проблемою є порушення сівозмін на полях. Корпорації щорічно можуть засаджувати поле одним і тим самим видом технічної рослини, яка в наслідку просто «з’їдає» родючій шар ґрунту. На даний час, за достовірними даними, недотримання сівозмін призвело до суттєвого зниження якісних показників земель, які знаходяться в оренді. Для прикладу, для відновлення 1% гумусу необхідно 100 років, а сьогодні в деяких регіонах за період 5-ти років наявність гумусу вже зменшилась на 0,2 %.

Від ГМО страждають і люди. Як відомо, населення області щорічно зменшується в середньому на 16 тисяч чоловік. З них близько 7 тис осіб – це мешканці сільських місцевостей, які помирають переважно від онкологічних та серцево-судинних хвороб. Цю сумну статистику можна прив’язати до тотального використання генно-модифікованих культур на полях нашої області. Модифіковані культури не тільки шкодять грунту – вони фактично винищують наше населення. Адже не треба навіть вживати продукти з ГМО для того, аби потрапити під їх вплив. Достатньо просто жити поруч з цими рослинами, які ростуть на полях і розносять свій пилок. Їх частки потрапляють в людський організм і роблять свою «чорну» роботу – викликають проблеми зі здоров’ям, хвороби, які рано чи пізно приводять до смерті.

Вберегтись від впливу ГМО можуть і самі селяни

Уберегти себе від впливу цієї «бомби уповільненої дії» можуть і самі люди на місцях. Однак для цього необхідна допомога і органів місцевого самоврядування. Одного разу я вирішив вивчити один договір між власниками земельних ділянок, тобто простими селянами, і аграрною компанією. Я вжахнувся, коли проаналізував його. Мало того, що договір написаний дрібним шрифтом, який жодна старенька бабуся не розгледить, так ще й умовами договору орендар може робити з землею все, що заманеться, навіть без погодження власника! Є безліч прикладів, коли договір пишуть таким чином, що земля може оброблятись будь – як, потім може бути передана в суборенду без згоди власника, а зрештою і взагалі – стати власністю самого орендаря.

До речі, в договорах оренди земельних паїв є пункти, якими передбачено, що орендар не несе відповідальності за збереження майна орендодавця. Взяв в оренду родючий чорнозем – повернув пустелю, і все законно!

Звідси виходить, що люди, які надали в оренду свої паї, до кінця не розуміють тієї проблеми, серйозної проблеми, яка має місце в життєдіяльності громади регіону. За цими напрямками повинні слідкувати відповідні державні служби і структури, але на превеликий жаль ми спостерігаємо бездіяльність.

Я сьогодні звертаюсь до власників земельних паїв: ні в якому разі не поспішайте підписувати договори оренди без досконалого аналізу самих умов договору, для недопущення унеможливити шахрайство та обман.

До цієї роботи, слід залучитись депутатам всіх рівнів, активістам, громадськості та довести ці положення до жителів області. Особливу увагу звернути на ті райони області, де закінчується термін оренди земельних паїв, і в першу чергу провести інформаційну роботу.